˫Ань же поиде са(м) безъ ѡружь˫а. и рѣша ѥму ѡтроци ѥго не ходи безъ ѡружь˫а ѡсоромѧть тѧ. ЛЛ 1377, 59 (1071); то же ЛИ ок. 1425, 65 (1071).
Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) / АН СССР. Институт русского языка. — М.: Русский язык. Главный редактор Р. И. Аванесов. 1988.
осоромити — див. осоромлювати … Український тлумачний словник
осоромити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
осрамити — ОСРАМ|ИТИ (10), ЛЮ, ИТЬ гл. Опозорить, осрамить: ѡсрамихъ житиѥ моѥ. расточихъ б҃атьство твоѥ˫а бл҃годати. СбЯр XIII2, 221 об.; ѡсрамилъ ѥси ч(с)тотѣ хвалѹ, ѹкорилъ юси цѣломѹдрьнѹю заповѣдь. (κατήσχυνας) ГА XIV1, 97г; ре(ч) д҃ва… аще || осрамиши … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
наганьбити — блю/, би/ш, док., перех., діал. Вилаяти, осоромити … Український тлумачний словник
оконфузити — у/жу, у/зиш, док., перех., розм. Викликати у кого небудь почуття зніяковіння, збентеження; завдати сорому, осоромити … Український тлумачний словник
оскандалити — лю, лиш, док., перех., розм. Поставити кого небудь у прикре, незручне становище; осоромити … Український тлумачний словник
осоромлений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до осоромити … Український тлумачний словник
осоромлення — я, с. Дія і стан за знач. осоромити і осоромитися … Український тлумачний словник
осоружити — жу, жиш, док., перех., діал. Зганьбити, осоромити … Український тлумачний словник
остидити — джу/, ди/ш, док., перех., діал. Осоромити … Український тлумачний словник
